Datasets:

HPLT
/

ua-gec

This is a revised version of the document-level Ukrainian Grammatical Error Correction (UA-GEC) dataset intended for internal use in the HPLT project. The dataset is constructed as follows:

The examples are extracted using the library. The source document can appear more than once.
Examples where the source is the same as the target are removed.
The remaining training and test examples are combined into one split.
Note: no clear evaluation script is available, and the target metric is tricky to work with (ERRANT). Hence, the task is formulated as document ranking (the model is required to prefer the grammatical text version to ungrammatical one).

Dataset Details

Dataset Sources

Repository: github.com/grammarly/ua-gec
Paper: arxiv.org/abs/2103.16997

Dataset Instance

{
  'id': '0183',
  'source': 'Останнім часом вони мене стали дратувати. Літають там собі на своїх літаючих тарілках і горя не знають, а у мене програма не працює. Прилетіли б от, та й відлагодили її за мене. Ну, самі, або своїх роботів підписали на справу - це мені без різниці. Я б в загальних рисах пояснив, як воно повинно працювати, а вони б все підправили.\nОсь! А я б в цей час на диванчику повалявся.',
  'target': 'Останнім часом вони мене стали дратувати. Літають там собі на своїх тарілках і горя не знають, а у мене програма не працює. Прилетіли б от та й відлагодили її за мене. Ну, самі, або своїх роботів підписали на справу — це мені без різниці. Я б у загальних рисах пояснив, як воно повинно працювати, а вони б усе підправили.\nОсь! А я б у цей час на диванчику повалявся.'
}

Dataset Structure

id: the example id;
source: the source document (the ungrammatical text version);
target: the target document (the grammatical text version).

Downloads last month: 47

Size of downloaded dataset files:

2.18 MB

Size of the auto-converted Parquet files:

2.18 MB

Number of rows:

1,563

id stringlengths 4 4	source stringlengths 69 1.45k	target stringlengths 69 1.45k
0001	І губернатор розповів, як під час останньої російсько-турецької війни, однієї морозної ночі загін, у якому він перебував, стояв нерухомо тринадцять годин у снігу під пронизливим вітром; боячись бути поміченим, загін не запалював вогонь, мовчав, не рухався; заборонено було палити... Почалися спогади. Губернатор і голова пожвавились, звеселішали і стали згадувати пережите, перебиваючи один одного. І архієрей розповів, як він, перебуваючи на службі у Сибіру, їздив на собаках і як він, сонний, одного разу, під час сильного морозу, випав з возу і ледь не замерз. Коли тунгузи повернулися і відшукали його, він був ледве живий. Потім, ніби змовившись, літні чоловіки раптом замовкли, сіли поруч і замислились. — Ет! — прошепотів голова. — Здається, час забути, але як поглянеш на водовозів, школярів, заручників у халатиках, усе згадаєш! Та узяти хоч би й музикантів, що грають зараз. Певно, серце вже болить їм, і животи зводить, і труби примерзли до вуст... Грають та гадають: "Матір Божа, а нам же ще три години тут на морозі сидіти!"	І губернатор розповів, як під час останньої російсько-турецької війни однієї морозної ночі загін, у якому він перебував, стояв нерухомо тринадцять годин у снігу під пронизливим вітром; боячись бути поміченим, загін не запалював вогонь, мовчав, не рухався; заборонено було палити... Почалися спогади. Губернатор і голова пожвавились, звеселішали і стали згадувати пережите, перебиваючи один одного. І архієрей розповів, як він, перебуваючи на службі у Сибіру, їздив на собаках і як він, сонний, одного разу під час сильного морозу випав з воза і ледь не замерз. Коли тунгуси повернулися і відшукали його, він був ледве живий. Потім, ніби змовившись, літні чоловіки раптом замовкли, сіли поруч і замислились. — Ет! — прошепотів голова. — Здається, час забути, але як поглянеш на водовозів, школярів, заручників у халатиках, усе згадаєш! Та взяти хоч би й музикантів, які грають зараз. Певно, серце вже болить їм, і животи зводить, і труби примерзли до вуст... Грають та гадають: "Матінко Божа, а нам же ще три години тут на морозі сидіти!"
0003	О, чудово! Чудово! "Що сьогодні?" прокричав Скрудж, гукаючи вниз до хлопця у недільній одежі, який ймовірно чудернацько виглядав поруч з ним. "А?" відповів хлопець, увесь у здивуванні. "Що сьогодні, мій веселий компаньон?" гукнув Скрудж. "Согодні!" - відповів хлопець. "Чому, Різдво." "Це Різдво!"вигукнув Скрудж йому. "Я маю не пропустити це". Духи влаштували це все в одну ніч.	О, чудово! Чудово! "Що сьогодні?" — прокричав Скрудж, гукаючи хлопця вниз у недільній одежі, який імовірно чудернацько виглядав поруч із ним. "А?" — відповів хлопець, увесь у здивуванні. "Що сьогодні, мій веселий компаньйоне?" — гукнув Скрудж. "Сьогодні! — відповів хлопець. — Чому, Різдво". "Це Різдво! — вигукнув Скрудж йому. — Я маю не пропустити це". Духи влаштували це все однієї ночі.
0004	Цікавий факт: У 1642 році юрба розлючених голландців вбила та частково з'їла тодішнього очільника держави Йогана де Вітта. Достеменно не відомо, чи вважав він себе лохом на той момент. Ні до чого не закликаю. Просто кажу, що в історії були і такі варіанти	Цікавий факт: У 1642 році юрба розлючених голландців убила та частково з'їла тодішнього очільника держави Йогана де Вітта. Достеменно не відомо, чи вважав він себе лохом на той момент. Ні до чого не закликаю. Просто кажу, що в історії були і такі варіанти.
0004	Цікавий факт: У 1642 році юрба розлючених голландців вбила та частково з'їла тодішнього очільника держави Йогана де Вітта. Достеменно не відомо, чи вважав він себе лохом на той момент. Ні до чого не закликаю. Просто кажу, що в історії були і такі варіанти	Цікавий факт: у 1642 році юрба розлючених голландців вбила та частково з'їла тодішнього очільника держави Йогана де Вітта. Достеменно невідомо, чи вважав він себе лохом на той момент. Ні до чого не закликаю. Просто кажу, що в історії були і такі варіанти.
0007	Дорогі мої діточки! Ще зовсім недавно Ви мріяли про спільне життя, про те, як будете дарувати одне одному радість. А то вже й тиждень після весілля збіг непомітно... Бажаю, аби так швидко тікали в небуття миті щоденних розчарувань, а любов взаємнилася сторицею! Вірю: так і буде, якщо пам'ятатимете про мій Вам напутній дарунок. По-перше, не нав'язуйте лише односторонні осібні думки й бажання, а прислухайтеся до взаємопорухів думок і бажань, щоб любовесяяти. По-друге, не бійтеся спільномріяти й старайтеся разом втілювати задумане. По-третє, окрилюйте, а не приземляйте, надихайте одне одного, а не лише надихайтеся. Шукайте час не лише, щоб разом відпочити, а й облаштувати власну оселю... Будьте собою, але не встидайтеся ставати кращими! Не скупіться на похвалу навіть за дрібку радості, ініціативи чи задоволення. Довіряйте. Будьте щирими. Радьтеся. Не впускайте у свій сімейний дивосвіт сторонніх... Із любов'ю й найсвітлішими сподіваннями для Вас - тато.	Дорогі мої діточки! Ще зовсім недавно Ви мріяли про спільне життя, про те, як будете дарувати одне одному радість. А то вже й тиждень після весілля збіг непомітно... Бажаю, аби так швидко тікали в небуття миті щоденних розчарувань, а любов взаємнилася сторицею! Вірю: так і буде, якщо пам'ятатимете про мій Вам напутній дарунок. По-перше, не нав'язуйте лише односторонні осібні думки й бажання, а прислухайтеся до взаємопорухів думок і бажань, щоб любовесяяти. По-друге, не бійтеся спільномріяти й старайтеся разом утілювати задумане. По-третє, окрилюйте, а не приземляйте, надихайте одне одного, а не лише надихайтеся. Шукайте час, не лише щоб разом відпочити, а й облаштувати власну оселю... Будьте собою, але не встидайтеся ставати кращими! Не скупіться на похвалу навіть за дрібку радості, ініціативи чи задоволення. Довіряйте. Будьте щирими. Радьтеся. Не впускайте у свій сімейний дивосвіт сторонніх... Із любов'ю й найсвітлішими сподіваннями для Вас — тато.
0008	Маргарита прижмурилась, розглядаючи напис "Драмліт", і роздумуючи над тим, що це могло означати? Взявши щітку під пахву, Маргарита зайшла у під'їзд, штовхнувши дверима здивованого швейцара, і поруч з ліфтом, на стіні, побачила величезну чорну дошку, на якій білими буквами було виписано номери квартир і прізвища їхніх мешканців. Напис "Будинок драматурга і літератора", що увінчував список, змусив Маргариту випустити хижий, задушений крик. Піднявшись очима вище, вона почала читати прізвища: Хустов, Двубратскій, Квант, Бєскудніков, Латунський... - Латунський! - заверещала Маргарита. - Латунський! Це ж він! Це він згубив майстра. Швейцар у дверей, вирячивши очі і навіть підстрибуючи від здивування, роздивлявся чорну дошку, намагаючись зрозуміти таке диво: чого раптом заверещав список пожильців. А Маргарита, тим часом, вже стрімко піднімалась сходами вгору, повторюючи в якомусь захваті: - Латунський - вісімдесят чотири! Латунський - вісімдесят чотири...	Маргарита прижмурилась, розглядаючи напис "Драмліт", і роздумуючи над тим, що це могло означати? Взявши щітку під пахву, Маргарита зайшла у під'їзд, штовхнувши дверима здивованого швейцара, і поруч із ліфтом, на стіні, побачила величезну чорну дошку, на якій білими буквами було виписано номери квартир і прізвища їхніх мешканців. Напис "Будинок драматурга і літератора", що увінчував список, змусив Маргариту випустити хижий, задушений крик. Піднявшись очима вище, вона почала читати прізвища: Хустов, Двубратський, Квант, Бєскудніков, Латунський... — Латунський! — заверещала Маргарита. — Латунський! Це ж він! Це він згубив Майстра. Швейцар біля дверей, вирячивши очі і навіть підстрибуючи від здивування, роздивлявся чорну дошку, намагаючись зрозуміти таке диво: чого раптом заверещав список пожильців. А Маргарита, тим часом, уже стрімко піднімалась сходами вгору, повторюючи в якомусь захваті: — Латунський — вісімдесят чотири! Латунський — вісімдесят чотири...
0009	Привіт! Як справи, настрій? Як нова робота? Давно ми з тобою не бачилися.. Із задоволенням запрошую тебе на день народження! Святкувати будемо на природі, думаю поки є погода класно було б вибратися у якусь місцину біля лісу з альтанками. Спочатку розглядала варіант Залісся, але у них все зайнято, тому будемо на Заріччі. Пам'ятаєш ми там якось проїздом були. Попередньо забронювала велику альтанку, ту, що якраз під лісом на 20.09. Почнем з'їжджатися десь на 11ту. Цього разу нічого грандіозного не планую, тому дрес-код вільний, шашликовий я б сказала. Будуть звісно Оксана та Ліля, мабуть Леся з чоловіком. Також запросила своїх кумів із сім'ями, якраз щоб малі собі пачкою бавилися. Щодо подарунку (червонію), то ти ж знаєш як я люблю всякі кухонні дрібниці: рушнички, підставочки, прихваточки.. Ідеальний варіант :) Будь ласка подумай чи тобі все підходить. Чекатиму з нетерпінням твоєї відповіді!	Привіт! Як справи, настрій? Як нова робота? Давно ми з тобою не бачилися. Із задоволенням запрошую тебе на день народження! Святкувати будемо на природі, думаю, поки є погода, класно було б вибратися у якусь місцину біля лісу з альтанками. Спочатку розглядала варіант Залісся, але у них усе зайнято, тому будемо на Заріччі. Пам'ятаєш, ми там якось проїздом були. Попередньо забронювала велику альтанку, ту, що якраз під лісом на 20.09. Почнем з'їжджатися десь на 11-ту. Цього разу нічого грандіозного не планую, тому дрес-код вільний, шашликовий, я б сказала. Будуть, звісно, Оксана та Ліля, мабуть, Леся з чоловіком. Також запросила своїх кумів із сім'ями, якраз щоб малі собі пачкою бавилися. Щодо подарунка (червонію), то ти ж знаєш, як я люблю всякі кухонні дрібниці: рушнички, підставочки, прихваточки... Ідеальний варіант :) Будь ласка, подумай, чи тобі все підходить. Чекатиму з нетерпінням твоєї відповіді!
0010	"Вона має вище призначення," — повторив Ґудло Бенкс. "Яким би не було її призначення, — відповів я, — але вона зайшла занадто далеко. І я знайду її як тільки так одразу без допомоги своїх колег". "Гру закінчено," — сказав Ґудло, кладучи доміно, і ми випили пива. Незадовго після цього молодий фермер, мій знайомий, приїхав до міста і приніс мені згорнутий блакитний папірець. Він розповів, що його дідусь нещодавно помер. Я приховав сльозу; він розповідав далі, що старий ревно оберігав цей папірець протягом двадцяти років. Він залишив його своїй сім'ї у спадок, який, окрім цього, складався з двох мулів і ділянки землі, непридатної для обробки.	"Вона має вище призначення," — повторив Ґудло Бенкс. "Яким би не було її призначення, — відповів я, — але вона зайшла занадто далеко. І я знайду її як тільки так одразу без допомоги своїх колег". "Гру закінчено," — сказав Ґудло, кладучи доміно, і ми випили пива. Незадовго після цього молодий фермер, мій знайомий, приїхав до міста і приніс мені згорнутий блакитний папірець. Він розповів, що його дідусь нещодавно помер. Я приховав сльозу; він розповідав далі, що старий ревно оберігав цей папірець протягом двадцяти років. Він залишив його своїй сім'ї у спадок, який, окрім цього, складався з двох мулів і ділянки землі, непридатної для обробки.
0011	Лесь Курбас, Микола Куліш, урочище Сандармох. Шкільні факти. Ніколи в школі не замислювався, що за кожним фактом стоять люди, які цей факт з'ясували, і люди, які вирішили включити його до шкільної програми. Над одним із таких людей, що з'ясували для нас факти про розстріли в Сандармосі, в Росії зараз завершується дуже дивний судовий процес. Що ми можемо зробити, щоб підтримати Юрія Дмітрієва? Як мінімум , знати про нього. І поширювати це знання. #UkraineStandWithDmitriev Для тих, хто хоче прочитати трошки більше, ось пара посилань. - стаття про Юрія Дмітрієва у Вікіпедії; - стаття про Сандармох.	Лесь Курбас, Микола Куліш, урочище Сандармох. Шкільні факти. Ніколи в школі не замислювався, що за кожним фактом стоять люди, які цей факт з'ясували, і люди, які вирішили включити його до шкільної програми. Над одним із таких людей, які з'ясували для нас факти про розстріли в Сандармоху, в Росії зараз завершується дуже дивний судовий процес. Що ми можемо зробити, щоб підтримати Юрія Дмитрієва? Як мінімум — знати про нього. І поширювати це знання. #UkraineStandWithDmitriev Для тих, хто хоче прочитати трошки більше, ось пара посилань. - стаття про Юрія Дмитрієва у Вікіпедії; - стаття про Сандармох.
0012	А ви знали що існують автобіографічні числа? Це такі числа, які повністю себе описують. Наприклад, якщо є число 11 - його можна записати у вигляді 0 - нулів, 2 - одиниці (02 але це не число). 10 можна записати 11 (один нуль і одна одиниця). Як бачите число і опис не співпадають. Але іноді, дуже рідко, співпадають! Такі числа і називаються автобіографічними. Найменше автобіографічне число 1210 (1 нуль, дві одиниці, одна двійка і нуль трійок). Також автобіографічним є 2020 (два нулі, нуль одиниць, дві двійки і нуль трійок). Отже, з наступнаючим, автобіграфічним роком! Всім писати автобіографії )))	А ви знали що існують автобіографічні числа? Це такі числа, які повністю себе описують. Наприклад, якщо є число 11 — його можна записати у вигляді 0 — нулів, 2 — одиниці (02 але це не число). 10 можна записати 11 (один нуль і одна одиниця). Як бачите число і опис не співпадають. Але іноді, дуже рідко, співпадають! Такі числа і називаються автобіографічними. Найменше автобіографічне число 1210 (1 нуль, дві одиниці, одна двійка і нуль трійок). Також автобіографічним є 2020 (два нулі, нуль одиниць, дві двійки і нуль трійок). Отже, з прийдешнім автобіографічним роком! Всім писати автобіографії )))
0014	І коли цей момент настав, прокуратор викинув уверх праву руку, і останній шум здуло з натовпу. Тоді Піла набрав, скільки міг, гарячого повітря в груди та закричав, і його зірваний голос понесло над тисячами голів: - Ім'ям кесара імператора! Тут у вуха йому вдарив декілька разів заліхний рублений крик - у когортах, підкинув уверх списи та значки, страшно прокричали солдати: - Хай живе кесар! Пілат запрокинув голову й уткнув її прямо в сонце. Під повіками в нього спалахнув зелений вогонь, від нього загорівся мозок, і над натовпом полетіли хриплі армейські слова: - Чотири злочинці, заарештовані в Ершалаїме за вбивства, підбурювання до заколоту та образу законів та віри, приговорені до позорної страти - вішанню на стовпах! І ця страта зараз станеться на Лисій Горі! Імена злочинців - Дисмас, Гестас, Вар-равван та Га-Ноцри. Ось вони перед вами!	І коли цей момент настав, прокуратор викинув уверх праву руку, й останній шум здуло з натовпу. Тоді Пілат набрав, скільки міг, гарячого повітря в груди та закричав, і його зірваний голос понесло над тисячами голів: — Ім'ям кесаря імператора! Тут у вуха йому вдарив декілька разів залізний рублений крик — у когортах, підкинув уверх списи та значки, страшно прокричали солдати: — Хай живе кесар! Пілат запрокинув голову й уткнув її прямо в сонце. Під повіками в нього спалахнув зелений вогонь, від нього загорівся мозок, і над натовпом полетіли хриплі армійські слова: —Чотири злочинці, заарештовані в Ершалаїмі за вбивства, підбурювання до заколоту та образу законів та віри, приговорені до позорної страти — повішання на стовпах! І ця страта зараз станеться на Лисій Горі! Імена злочинців — Дісмас, Гестас, Вар-равван та Га-Ноцрі. Ось вони перед вами!
0020	Довгих років життя йому! Веселого Різдва та щасливого Нового року! Він буде дуже радий та дуже щасливий без сумнівів.' Діти випили після неї. Це був перший раз, коли вони це зробили не щиро. Маленький Тім випив останнім, але йому також було незручно. Скрудж висасував усі соки з цієї сім'ї. Згадування його імені затьмарило вечірку, та всі наступні п'ять хвилин ніщо не могло прибрати ці темні хмари. Коли все ж таки вони розвіялись, їм стало веселіше чим десять хвилин тому, від усвідомлення, що зі Скруджем-поганцем вже все покінчено.	Довгих років життя йому! Веселого Різдва та щасливого Нового року! Він буде дуже радий та дуже щасливий без сумнівів. Діти випили після неї. Це був перший раз, коли вони не зробили це щиро. Маленький Тім випив останнім, але йому також було незручно. Скрудж висасував усі соки з цієї сім'ї. Згадування його імені затьмарило вечірку, та всі наступні п'ять хвилин ніщо не могло прибрати ці темні хмари. Коли все ж таки вони розвіялись, їм стало веселіше, ніж десять хвилин тому, від усвідомлення, що зі Скруджем-поганцем уже все покінчено.
0023	Степан намацав на стулі, поруч з ліжком, брюки та сказав: - Перепрошую...- одягнув та хриплим голосом запитав: - Скажіть будь ласка ваше прізвище? Говорити йому було важко. З кожним словом хтось всовував йому в мізки голку, викликаючи нестерпну біль. - Як? Ви й прізвища мого не пам'ятаєте? - тут невідомий посміхнувся. - Вибачаюсь..- прохрипів Степан, відчуваючи, що похмілля дарує йому новий симптом: йому здалося, що підлога біля ліжка зникла і в цю мить він головою вниз полетить до дідька. - Шановний Степан Богданович,- заговорив відвідувач, посміхаючись, - ніякий пірамідон вам не допоможе. Скористайтесь старим та мудрим правилом, - лікувати схоже схожим. Єдине, що поверне вас до життя - це дві гірки горілки з гострим та гарячою прикускою. Степан був хитрим чоловіком і, який би не був хворий, помізкував, що якщо вже його застали в такому виді, варто у всьому признатись.	Степан намацав на стулі, поруч із ліжком, брюки та сказав: — Перепрошую…. — одягнув та хриплим голосом запитав: — Скажіть, будь ласка, ваше прізвище? Говорити йому було важко. З кожним словом хтось всовував йому в мізки голку, викликаючи нестерпний біль. — Як? Ви й прізвища мого не пам'ятаєте? — тут невідомий посміхнувся. — Вибачаюсь... — прохрипів Степан, відчуваючи, що похмілля дарує йому новий симптом: йому здалося, що підлога біля ліжка зникла і цієї миті він головою вниз полетить до дідька. — Шановний Степане Богдановичу, — заговорив відвідувач, посміхаючись, — ніякий пірамідон вам не допоможе. Скористайтесь старим та мудрим правилом, — лікувати схоже схожим. Єдине, що поверне вас до життя — це дві гірки горілки з гострою та гарячою прикускою. Степан був хитрим чоловіком і, який би не був хворий, помізкував, що якщо вже його застали в такому виді, варто у всьому признатись.
0025	Найбільше я люблю слухати розповіді про давніші часи, коли він продавав мазі і ліки від кашлю на розі вулиць. живучи від зарплати до зарплати, душа в душу з людьми, випробовуючи долю. "Я застряг на Фішер Хіл, Арканзас", сказав він, " у костюмі з оленячої шкури, мокасінах, з довгим волоссям та тридцяти-каратовим діамантовим кільцем, якого отримав від актора в Тексаркані. Я не знаю, що він коли-небудь робив з кишеньком ножем, на якого я це це все виміняв. Я був доктором Ва-ху, прославленим Індійським медиком. У руках в мене не було нічого, окрім настоянки "Гірке Воскресіння". Вона була зроблена з життєдайних рослин і трав випадко відкритих Та-кв-ла, красивою дружиною ватажка нації Чокто, коли збирала машину, щоб прикрасити блюдце вареної собаки для щорічного кукурудзяного танцю.	Найбільше я люблю слухати розповіді про давніші часи, коли він продавав мазі і ліки від кашлю на розі вулиць. живучи від зарплати до зарплати, душа в душу з людьми, випробовуючи долю. "Я застряг на Фішер Хіл, Арканзас, — сказав він, — у костюмі з оленячої шкури, мокасинах, з довгим волоссям та тридцятикаратовим діамантовим кільцем, якого отримав від актора в Тексаркані. Я не знаю, що він коли-небудь робив із кишеньковим ножем, на якого я це це все виміняв. Я був доктором Ва-ху, прославленим індійським медиком. У руках у мене не було нічого, окрім настоянки "Гірке Воскресіння". Вона була зроблена з життєдайних рослин і трав, які випадково відкрила Та-кв-ла, красива дружина ватажка нації Чокто, коли збирала машину, щоб прикрасити блюдце вареного собаки для щорічного кукурудзяного танцю.
0026	"Отож, лікарю, - мовив Король, неспроможний пригнітити слова тріумфу у своєму голосі, - чи Ви це бачили?" "Це чудово-пречудово!". Я навіть не встиг це викрикнути як таксі рушило. "А як Ви це зробили? Яким чином?" "Мій дорогий лікарю, - перебив славний злочинець, - метод дедуктції використовують детективи. Мій спосіб більш сучасний. Я застосовую теорію стрибкоподібності. Я не турбуюсь про ментальні феномени, що нібито необхідні для прийняття рішення, я одразу переходжу до висновку. Я поясню Вам метод, який застосував у цьому вбивстві". По-перше я стверджував, що злочин було скоєно серед білого дня в Нью-Йорку, в місці громадського скупчення при особливо жахливих обставинах, проте так як найкращого детектива було відсторонено від справи, то злочинця не буде впіймано ніколи. Хіба Ви не думаєте, що мої постулати будуть недоцінені?"	"Отож, лікарю, — мовив Король, неспроможний пригнітити слова тріумфу у своєму голосі, — чи Ви це бачили?" "Це чудово-пречудово! — Я навіть не встиг це викрикнути, як таксі рушило. — А як Ви це зробили? Яким чином?" "Мій дорогий лікарю, — перебив славний злочинець, — метод дедукції використовують детективи. Мій спосіб більш сучасний. Я застосовую теорію стрибкоподібності. Я не турбуюсь про ментальні феномени, що нібито необхідні для прийняття рішення, я одразу переходжу до висновку. Я поясню Вам метод, який застосував у цьому вбивстві". По-перше, я стверджував, що злочин було скоєно серед білого дня в Нью-Йорку, в місці громадського скупчення за особливо жахливих обставин, проте так як найкращого детектива було відсторонено від справи, то злочинця не буде впіймано ніколи. Хіба Ви не думаєте, що мої постулати будуть недооцінені?"
0027	Отже, підсобку було підпалено з чотирьох боків, а сову жалюгідно спалено. Хто не хоче вірити - хай піде і подивиться сам. Нерівні діти Адам та Єва були вигнані з раю, мусили побудувати собі прихисток на неродючій землі та в поті свого чола їсти свій хліб. Адам працював у полі, а Єва пряла. Щороку Єва народжувала дитину, але діти були неоднакові: одні симпатичні, інші некрасиві. Коли пройшло досить багато часу, бог послав до них ангела і сказав передати їй, що він прийде і огляне їх дім. Єва, радіючи, що пан виявився таким милостивим, швиденько почала прибирати в будинку, прикрасила його квітами і постелила на підлозі очерет. Тоді вона зібрала своїх дітей, але лише красивих. Вона умила їх, причесала, зодягнула їх в свіжі сорочки та наказала їм вести себе в присутності пана як належить.	Отже, підсобку було підпалено з чотирьох боків, а сову жалюгідно спалено. Хто не хоче вірити — хай піде і подивиться сам. Нерівні діти Адам та Єва були вигнані з раю, мусили побудувати собі прихисток на неродючій землі та в поті свого чола їсти свій хліб. Адам працював у полі, а Єва пряла. Щороку Єва народжувала дитину, але діти були неоднакові: одні симпатичні, інші некрасиві. Коли пройшло досить багато часу, бог послав до них ангела і сказав передати їй, що він прийде й огляне їх дім. Єва, радіючи, що пан виявився таким милостивим, швиденько почала прибирати в будинку, прикрасила його квітами і постелила на підлозі очерет. Тоді вона зібрала своїх дітей, але лише красивих. Вона умила їх, причесала, зодягнула їх в свіжі сорочки та наказала їм вести себе в присутності пана як належить.
0031	- Він царю служив, може, кров проливав, а ми з ним як зі свинею вчинили. Треба б його, хворого, додому привезти, нагодувати, а ми йому навіть шматочка хліба не дали. - Так, так я і дам тобі паску зіпсувати. Та ще й свячену! Ти б її з козаком пошаткував, а я б потім вдома очима лупала? Ич ти який! Максим потихеньку від дружини пішов до кухні, завернув у серветку шматок паски і п'ятеро яєць і пішов у сарай до робітників. - Кузьма, кидай гармонь, - звернувся він до одного з них. - Сідлай гнідого чи Іванчика і рушай хутчіш до Кривої Балочки. Там хворий козак з конем, так ось віддай йому це. Може, він ще не поїхав. Максим знову повеселішав, але, після очікування Кузьми протягом декількох годин, не витримав, сідлав коня і поскакав йому назустріч. Зустрів він його у самої Балочки.	—Він царю служив, може, кров проливав, а ми з ним як зі свинею вчинили. Треба б його, хворого, додому привезти, нагодувати, а ми йому навіть шматочка хліба не дали. — Так, так я і дам тобі паску зіпсувати. Та ще й свячену! Ти б її з козаком пошаткував, а я б потім удома очима лупала? Ич ти який! Максим потихеньку від дружини пішов до кухні, завернув у серветку шматок паски і п'ятеро яєць і пішов у сарай до робітників. — Кузьма, кидай гармонь, — звернувся він до одного з них. — Сідлай гнідого чи Іванчика і рушай хутчіш до Кривої Балочки. Там хворий козак із конем, так ось віддай йому це. Може, він ще не поїхав. Максим знову повеселішав, але, після очікування Кузьми протягом декількох годин, не витримав, осідлав коня і поскакав йому назустріч. Зустрів він його у самої Балочки.
0032	Воланд кивнув головою , і Маргарита , припавши до вуха майстера , щось прошепотіла йому .Чутно було , як він відповів ій . - Ні ,пізно . Нічого більше не хочу в житті . Окрім того ,щоб бачити тебе . Але тобі знов раджу - залиш мене .Ти пропадеш зі мною . - Ні ,не залишу, - відповіла Маргарита і звернулась до Воланда : Прошу вас знову повернути нас у підвал у провулку на Арбаті , і щоб лампа загорілася , і щоб все стало як було . Тут майстер засміявся і , охопивши розкурчавлену голову Маргарити , сказав : - Ах , не слухайте бідолашну жінку , Мессир . В цьому підвалі вже давно живе інша людина , і взагалі не буває так , щоб все стало ,як було. -.-Він приклав щоку до голови своєї подруги , обійняв Маргариту і став бубоніти: - Бідолашна ,бідолашна ... - Не буває , ви кажете ? - сказав Воланд . - Це вірно .Але ми спробуємо .- і він сказав: - Азазелло !	Воланд кивнув головою, і Маргарита, припавши до вуха Майстра, щось прошепотіла йому.Чутно було, як він відповів їй. — Ні, пізно. Нічого більше не хочу в житті. Окрім того, щоб бачити тебе. Але тобі знов раджу — залиш мене.Ти пропадеш зі мною. — Ні, не залишу, — відповіла Маргарита і звернулась до Воланда. — Прошу вас знову повернути нас у підвал у провулку на Арбаті, і щоб лампа загорілася, і щоб усе стало, як було. Тут Майстер засміявся й, охопивши розкурчавлену голову Маргарити, сказав: — Ах, не слухайте бідолашну жінку, Мессіре. У цьому підвалі вже давно живе інша людина, і взагалі не буває так, щоб усе стало, як було. — Він приклав щоку до голови своєї подруги, обійняв Маргариту і став бубоніти: Бідолашна, бідолашна ... — Не буває, ви кажете? — сказав Воланд. — Це вірно. Але ми спробуємо. — і він сказав: Азазелло!
0033	Свого часу я писав про чудовий органайзер - Orgzly. Сьогодні я напишу про один чудовий мессенджер. Мова про DeltaChat, якого я не так давно відкрив для себе. Реально без sms і реєстрації 😉. Скоріш за все у вас вже є електронна пошта, а месенджер працює поверх неї. В принципі, стандартний набір: текстові повідомлення, пересилка фото, аудіо відео. Саме класне, що іншій людині не потрібно ставити Delta Chat, вона може відповідати у своєму улюбленому поштовому клієнтові! Єдиний недолік — не вміє відеочату a-la Skype. Втім, це не вина розробників месенджеру, бо таке принципово не реалізується поверх поштових протоколів.	Свого часу я писав про чудовий органайзер — Orgzly. Сьогодні я напишу про один чудовий месенджер. Мова про Delta Chat, який я не так давно відкрив для себе. Реально без sms і реєстрації 😉. Скоріш за все, у вас уже є електронна пошта, а месенджер працює поверх неї. У принципі, стандартний набір: текстові повідомлення, пересилка фото, аудіо, відео. найкласніше, що іншій людині не потрібно ставити Delta Chat, вона може відповідати у своєму улюбленому поштовому клієнті! Єдиний недолік — нема відеочату a-la Skype. Втім це не вина розробників месенджера, бо таке принципово не реалізується поверх поштових протоколів.
0036	– Можу собі уявити, скільки у вас було пригод за одинадцять років! – сказав студент. – Напевно, страшно було їздити? Він говорив та чекав, що поштар розповість йогму щось, але той насупившись мовчав і ховався у своєму комірі. Тим часом, починало світати. Було непомітно, як небо змінює свій колір; воно все ще здавалося темним, але вже були видні коні, і візник, і дорога. Серп місяця ставав все біліше й біліше, а схожа на гармату з лафером хмара, що розтягнулася під ним, ледь-ледь жовтіна унизу. Скоро стало видно обличчя поштаря. Воно було мокрим від роси, сірим та нерухомим, як у небіжчика. На ньому застиг вираз тупої, понурої злоби, ніби поштар досі відчував біль і продовжував сердитися на ямщика-візника. – Слава богу, світає! – сказав студент, зазираючи у його зле, змерзле обличчя. – Я зовсім змерз. Ночі у вересні холодні, а варто лише зійти сонцю, і холоду ніби й не було. Ми скоро приїдемо на станцію?	– Можу собі уявити, скільки у вас було пригод за одинадцять років! – сказав студент. – Напевно, страшно було їздити? Він говорив та чекав, що поштар розповість йому щось, але той, насупившись, мовчав і ховався у своєму комірі. Тим часом починало світати. Було непомітно, як небо змінює свій колір; воно все ще здавалося темним, але вже було видно і коней і візника, і дорогу. Серп місяця ставав усе білішим, а схожа на гармату з лафером хмара, що розтягнулася під ним, ледь-ледь жовтіла знизу. Скоро стало видно обличчя поштаря. Воно було мокрим від роси, сірим та нерухомим, як у небіжчика. На ньому застиг вираз тупої, понурої злоби, ніби поштар досі відчував біль і продовжував сердитися на ямщика-візника. – Слава богу, світає! – сказав студент, зазираючи у його зле, змерзле обличчя. – Я зовсім змерз. Ночі у вересні холодні, а варто лише зійти сонцю, і холоду ніби й не було. Ми скоро приїдемо на станцію?
0038	- Як щодо цього? - запитала я. - Це водяний знак, - сказав Ґудлу. - Папір було виготовлено в 1898 році. Письмо на папері датоване 1863. Це очевидна підробка. - Ой, я не знаю, - сказала я. - Рундлеси досить надійні, прості й неосвічені сільські люди. Можливо, виробники паперу намагалися вчинити шахрайство. І тоді Ґудлу Бенкс підійшов так швидко, як дозволяло його виховання. Він спустив окуляри на ніс і поглянув на мене. - Я часто казав тобі, що ти дурненька, - сказав він. - Ти дозволила невігласу обдурити себе. І зараз ти обдурила мене. - Як, - запитала я, - я могла вас обдурити? - Завдяки своїй байдужості, - сказав він. - Двічі я виявляв у твоїх планах серйозні недоліки, яких би не допустила людина зі шкільною освітою. До того ж, - він продовжив, - я витратив тяжко зароблені гроші в погоні за розв'язанням цієї шахрайської справи. Я більше не беру в цьому участі.	— Як щодо цього? — запитала я. — Це водяний знак, — сказав Ґудлу. — Папір було виготовлено в 1898 році. Письмо на папері датоване 1863. Це очевидна підробка. — Ой, я не знаю, — сказала я. — Рундлеси досить надійні, прості й неосвічені сільські люди. Можливо, виробники паперу намагалися вчинити шахрайство. І тоді Ґудлу Бенкс підійшов так швидко, як дозволяло його виховання. Він спустив окуляри на ніс і поглянув на мене. — Я часто казав тобі, що ти дурненька, — сказав він. — Ти дозволила невігласу обдурити себе. І зараз ти обдурила мене. — Як, — запитала я, — я могла вас обдурити? — Завдяки своїй байдужості, — сказав він. — Двічі я виявляв у твоїх планах серйозні недоліки, яких би не допустила людина зі шкільною освітою. До того ж, — він продовжив, — я витратив тяжко зароблені гроші, в погоні за розв'язанням цю шахрайську справу. Я більше не беру в цьому участі.
0039	Нарешті Івана відпустили. Він був відправлений назад до своєї кімнати, де отримав чашку кави, два яйця в см'ятку і білий хліб з маслом. З'ївши і випивши все запропоноване, Іван вирішив дочекатись когось головного у цьому закладі та у цього головного добитися-таки і уваги до себе, і справедливості. І він дочекався його, і дуже швидко після сніданку. Несподівано відчинилися двері в кімнату Івана, і до неї увійшло велика кількість людей у білих халатах. Попереду йшов ретельно, по-акторськи виголений чоловік років сорока п'яти, з приємним, але дуже пронзаючими очами і ввічливими манерами. Уся свита проявляла увагу і повагу до нього, і тому вхід його вийшов дуже помпезним. "Як Понтій Пілат!" - подумалось Івану. Так, це був, безсумнівно, начальник. Він сів на триног, а всі залишилися стояти.	Нарешті Івана відпустили. Він був відправлений назад до своєї кімнати, де отримав чашку кави, два яйця в см'ятку і білий хліб з маслом. З'ївши і випивши все запропоноване, Іван вирішив дочекатись когось головного у цьому закладі та у цього головного добитися-таки і уваги до себе, і справедливості. І він дочекався його, і дуже швидко після сніданку. Несподівано відчинилися двері в кімнату Івана, і до неї увійшла велика кількість людей у білих халатах. Попереду йшов ретельно, по-акторськи виголений чоловік років сорока п'яти, з приємним, але дуже пронзаючими очима і ввічливими манерами. Уся свита проявляла увагу і повагу до нього, і тому вхід його вийшов дуже помпезним. "Як Понтій Пилат!" — - подумалось Івану. Так, це був, безсумнівно, начальник. Він сів на триногу, а всі залишилися стояти.
0040	Сьогоднішній ранок я зустрічаю на балконі своєю квартири. Своє дитинство я провела також в квартирі, жодного разу не сумніваючись, в абсолютній перевазі висотного будинку. Можливо, нам пощастило з сусідами, можливо, це дух маленького містечка, але знайти допомогу у будь-яких соціальних задачах було легко. З переїздом до великого міста, я дізналась, що можна жити, не знаючи власних сусідів. Навіть більше - анонімність мешканця міста-мільйонника є очевидним плюсом. Проте екологія столиці нагадує, що заміське проживання має свої переваги. Особливо, в часи карантину закортіло мати кілька метрів землі, де можна походити босоніж. З плюсів квартири для мене є доступність транспорту і інфраструктрури, легший спосіб добиратись до друзів, розваг, освіти. Натомість треба іти на компроміси з сусідами, управління місцем власного життя стає полем для теорії ігр з багатьма учасниками. В приватному будинку - навпаки: твоя автономність - твоя відповідальність. За це отримуєш більший простір, свіже повітря. Добре, коли можна комбінувати варіанти проживання.	Сьогоднішній ранок я зустрічаю на балконі своєї квартири. Своє дитинство я провела також у квартирі, жодного разу не сумніваючись в абсолютній перевазі висотного будинку. Можливо, нам пощастило із сусідами, можливо, це дух маленького містечка, але знайти допомогу у будь-яких соціальних задачах було легко. З переїздом до великого міста я дізналась, що можна жити, не знаючи власних сусідів. Навіть більше — анонімність мешканця міста-мільйонника є очевидним плюсом. Проте екологія столиці нагадує, що заміське проживання має свої переваги. Особливо в часи карантину закортіло мати кілька метрів землі, де можна походити босоніж. З плюсів квартири для мене є доступність транспорту і інфраструктрури, легший спосіб добиратись до друзів, розваг, освіти. Натомість треба іти на компроміси з сусідами, управління місцем власного життя стає полем для теорії ігор із багатьма учасниками. У приватному будинку — навпаки: твоя автономність — твоя відповідальність. За це отримуєш більший простір, свіже повітря. Добре, коли можна комбінувати варіанти проживання.
0041	- Я б порадив вам, пане, взяти ось цей прекрасний револьвер. Система Світ и Вессон. Останнє слово вогнепальної науки. Потрійної дії, з єкстрактором, б'є на шість сотень шагів, центрального бою. Акцентую, пане, вашу увагу на чистоту обробки. Сама модна система, пане... Кожного дня продаємо десятку для розбійників, волків та любовників. Дуже вірний та сильний бій, б'є на великій дистанції та вбиває жінку та любовника. Що до самогубць, то, пане, я не знаю кращої системи... Приказчик підіймав та опускав курки, дмухав на стволи, прицілювався та робив вид що задихається від захвату. Дивившись на його захопленне лице, можна було б подумати, що він сам охотно пустив собі кулю в лоб, якщо би тільки обладав таким револьвером прекрасної конструкції, як Сміт і Вессон. - А яка ціна? - спитав Сигаев - 45 рублів, пане.	— Я б порадив вам, пане, взяти ось цей прекрасний револьвер. Система Сміт і Вессон". Останнє слово вогнепальної науки. Потрійної дії, з екстрактором, б'є на шість сотень шагів, центрального бою. Акцентую, пане, вашу увагу на чистоті обробки. Наймодніша система, пане... Кожного дня продаємо десяток для розбійників, волків та любовників. Дуже вірний та сильний бій, б'є на великій дистанції та вбиває жінку та любовника. Що до самогубців, то, пане, я не знаю кращої системи... Приказчик підіймав та опускав курки, дмухав на стволи, прицілювався та робив вид що задихається від захват. Дивившись на його захоплене лице, можна було б подумати, що він сам охотно пустив собі кулю в лоба, якби тільки обладав таким револьвером прекрасної конструкції, як "Сміт і Вессон". — А яка ціна? — спитав Сігаєв. — 45 рублів, пане.
0043	Купила V60 (просто в Сільпо у кавовому відділі - зрештою, немає різниці де) - це чайничок і воронка, в яку вставляється фільтр (їх теж треба купити). Купую арабіку грубого помелу - зазвичай просто кажу - мені "на фільтр" і продавці знають, як треба помолоти. Заварюю за схожою інструкцією, як у статті - займає кілька хвилин. Головне - температура води (не окріп) - Уу мене є градусник на чайнику, але можна просто після кипіння трішки зачекати. Ну і мій аматорський фільтр готовий)))	Купила V60 (просто в "Сільпо" у кавовому відділі — зрештою, немає різниці, де) — це чайничок і воронка, в яку вставляється фільтр (їх теж треба купити). Купую арабіку грубого помелу — зазвичай просто кажу — мені "на фільтр", і продавці знають, як треба помолоти. Заварюю за схожою інструкцією, як у статті — займає кілька хвилин. Головне — температура води (не окріп). У мене є градусник на чайнику, але можна просто після кипіння трішки зачекати. Ну і мій аматорський фільтр готовий)))
0044	- Як дивно, скільки в нас багато мух! Ми говоримо "він", бо ні ..., ні власник, ні відвідувачі шинка не знали, хто він, якого звання, звідки і навіщо приїхав у наше місто. Це був солідний, доволі вже літній пан, пристойно вдягнений і, скоріш за все, благонамірений. По одягу його можна було прийняти навіть за аристократа. Ми помітили на ньому золотий годинник, булавку з перлиною, а в касторовому капелюсі його лежали рукавички з модними застібками, які ми бачили раніше у віце-губернатора. Під час обіду, він увесь час намагався блиснути перед нами своєю вихованістю: тримав вилку у лівій руці, втирався серветкою і морщився, коли в рюмки потрапляли мухи. Кожен знає, що там, де є мухи, посуд не може бути чистим: не говорячи вже про звичайних відвідувачів, навіть такі обличчя, як ..., становий і проїжджаючі поміщики, обідаючи в шинку, ніколи не жаліються, якщо їм подають тарілку або рюмку, загиджену мухами; він є не став їсти, поки ... не помив тарілки в гарячій воді. Очевидно, форсил й старався здатися благороднішим, ніж він є насправді.	— Як дивно, скільки в нас мух! Ми говоримо "він", бо ні ..., ні власник, ні відвідувачі шинка не знали, хто він, якого звання, звідки і навіщо приїхав у наше місто. Це був солідний, доволі вже літній пан, пристойно вдягнений і, скоріш за все, благонамірений. По одягу його можна було прийняти навіть за аристократа. Ми помітили на ньому золотий годинник, булавку з перлиною, а в касторовому капелюсі його лежали рукавички з модними застібками, які ми бачили раніше у віцегубернатора. Під час обіду він увесь час намагався блиснути перед нами своєю вихованістю: тримав вилку у лівій руці, втирався серветкою і морщився, коли в рюмки потрапляли мухи. Кожен знає, що там, де є мухи, посуд не може бути чистим: не говорячи вже про звичайних відвідувачів, навіть такі обличчя, як ..., становий і поміщики, обідають у шинку, ніколи не жаліються, якщо їм подають тарілку або рюмку, загиджену мухами; він не став їсти, поки ... не помив тарілки в гарячій воді. Очевидно, форсил й старався здатися благороднішим, ніж був насправді.
0045	Блюз це смуток та туга, покладені на музику. Напевно, це погано, насолоджуватися стражданнями інших. Але я хвошизд 😃, мені можна. Та й музика якраз до погоди за вікном.	Блюз — це смуток та туга, покладені на музику. Напевно, це погано — насолоджуватися стражданнями інших. Але я хвошизд 😃, мені можна. Та й музика якраз до погоди за вікном.
0048	Увірвавшись до під'їзду, Іван Миколайович забіг на другий поверх, швидко знайшов ту квартиру, і негайно подзвонив. Чекати довелось недовго: відкрила Івану двері якась дівчинка років п'яти і, нічого не питаючи в гостя, швидко пішла кудись. В велетенському, й до максимуму запущеному передпокої, який ще слабо освітлений маленькою вугільною лампочкою, що звисає під високою, чорною від бруду стелею, на стіні висів велосипед без шин, стояла величезна скриня оббита залізом, а на полиці прямо над вішалкою лежала зимова шапка, чиї довгі вуха висіли знизу. За однією з дверей гучний чоловічій голос, а по радіо хтось сердито кричав якийсь вірш. Іван Миколайович анітрохи не розгубився в незнайомому приміщенні і стрімко пішов в коридор думаючи так: "Він, звичайно сховався в ванній". В коридорі було темно. Натикаючишь на стіни, Іван побачив слабку смужку світла, внизу під дверима, потягнув за ручку і несильно потягнув її. Гачок відскочив, й Іван опинився саме в ванній і подумав про те, що йому пощастило.	Увірвавшись до під'їзду, Іван Миколайович забіг на другий поверх, швидко знайшов ту квартиру, і негайно подзвонив. Чекати довелось недовго: відкрила Івану двері якась дівчинка років п'яти і, нічого не питаючи в гостя, швидко пішла кудись. У велетенському й до максимуму запущеному передпокої, який ще слабо освітлений маленькою вугільною лампочкою, що звисає під високою, чорною від бруду стелею, на стіні висів велосипед без шин, стояла величезна скриня, оббита залізом, а на полиці прямо над вішалкою лежала зимова шапка, чиї довгі вуха висіли знизу. За одними з дверей чувся гучний чоловічий голос, а по радіо хтось сердито кричав якийсь вірш. Іван Миколайович анітрохи не розгубився в незнайомому приміщенні і стрімко пішов в коридор думаючи так: "Він, звичайно, сховався у ванній". У коридорі було темно. Натикаючись на стіни, Іван побачив слабку смужку світла внизу під дверима, потягнув за ручку і несильно потягнув її. Гачок відскочив, й Іван опинився саме в ванній і подумав про те, що йому пощастило.
0049	— Чого ж це ви раніше мовчали, якщо вам таке не подобається? Поштар нічого не відповів та продовжував дивитись недоброзичливо, зі злобою. Коли трохи згодом трійця зупинилася біля під'їзду станції, студент подякував й виліз із тарантасу. Поштовий потяг ще не приходив. На додатковій дорозі стояв довгий товарний потяг; на тендері машиніст та його помічник з обличчями, вологими від роси, пили з брудного металевого чайнику чай. Вагони, платформа, лавки — все було мокрим та холодним. До приїзду потягу студент стояв біля буфету та пив чай, а поштар, заштовхавши руки до рукавів, досі зі злобою на обличчі, самотньо крокував по платформі та дивився під ноги. На кого він сердився? На людей, на потребу, на осінні ночі? Весілля. Шафер в циліндрі та білих рукавицях, запихавшись, зкидує в холі пальто й з таким виразом, нібито хоче повідомити щось страшне, забігає до зали.	— Чого ж це ви раніше мовчали, якщо вам таке не подобається? Поштар нічого не відповів та продовжував дивитись недоброзичливо, зі злобою. Коли трохи згодом трійця зупинилася біля під'їзду станції, студент подякував й виліз із тарантасу. Поштовий потяг ще не приходив. На додатковій дорозі стояв довгий товарний потяг; на тендері машиніст та його помічник з обличчями, вологими від роси, пили з брудного металевого чайника чай. Вагони, платформа, лавки — все було мокрим та холодним. До приїзду потягу студент стояв біля буфету та пив чай, а поштар, заштовхавши руки у рукави, досі зі злобою на обличчі, самотньо крокував по платформі та дивився під ноги. На кого він сердився? На людей, на потребу, на осінні ночі? Весілля. Шафер у циліндрі та білих рукавицях, запихавшись, зкидує в холі пальто й з таким виразом, нібито хоче повідомити щось страшне, забігає до зали.
0050	Роздуми над вишитим рушником (споконвічним атрибутом української жінки) задокументовані у відеоперфармансі мисткині. Щоправда, нитки, з якими працює Прошковська - невидимі. Що відсилає нас до невидимої жіночої праці загалом. Також на виставці представлена аудіоробота з фрагментами українських жіночих співів в обробці сучасної композиторки та інсталяції з каміння та саману. То як порушити це коло невидимості?	Роздуми над вишитим рушником (споконвічним атрибутом української жінки) задокументовані у відеоперформансі мисткині. Щоправда, нитки, з якими працює Прошковська, — невидимі. Що відсилає нас до невидимої жіночої праці загалом. Також на виставці представлено аудіоробота з фрагментами українських жіночих співів в обробці сучасної композиторки та інсталяції з каміння та саману. То як порушити це коло невидимості?
0051	Знову привид здійняв крик, струсонув свлїм ланцюгом та заломив свої химерні руки. - Ти закований, - сказав Скрудж, тремтячи. - Скажи, чому? - Я ношу ланцюк, якого виковав за життя, - відвовів Привид. - Я зробив його кільце за кільцем, ярд за ярдом, я зковав його за власною волею, і за власною волею я ношу його. Цей визерунок дивує тебе? Скрудж тремтів дедалі більше. - А чи знав би ти, - продовжував Привид, - вагу та довжину міцної спиралі, яку ти носиш? Вона була б настільки ж довга та важка, як і цей ланцюг, сім свят Різдва назад. З того часу ти заробив його.	Знову привид здійняв крик, струсонув своїм ланцюгом та заломив свої химерні руки. — Ти закований, — сказав Скрудж, тремтячи. — Скажи, чому? — Я ношу ланцюг, якого викував за життя, — відповів Привид. — Я зробив його кільце за кільцем, ярд за ярдом, я скував його за власною волею, і за власною волею я ношу його. Цей візерунок дивує тебе? Скрудж тремтів дедалі більше. — А чи знав би ти, — продовжував Привид, — вагу та довжину міцної спіралі, яку ти носиш? Вона була б настільки ж довга та важка, як і цей ланцюг, сім свят Різдва назад. З того часу ти заробив його.
0052	Не виключено, що частина хорошого тону. Для мене показником є Ржевська операція, де за рік з гаком загубили 1-1.5 мільйонів власного війська і не досягли поставлених цілей.	Не виключено, що частина хорошого тону. Для мене показником є Ржевська операція, де за рік з гаком загубили 1-1.5 мільйона власного війська і не досягли поставлених цілей.
0055	Павло Йосипович, зазвичай стриманий та спокійний, крикнув на це суворо: - Ти це припини! - і махнув вдалечінь вже нетерпляче. Тоді трелі коло дверей прогриміли веселіше. Але Коровьєв, не соромлячись виступу Павла Йосиповича, продовжував. - Звідки? - задаю я всім запитання! Він стомлений голодом і спрагою! Йому жарко. Ну, взяв спробувати горе мандарин. І всього лише ціна цьому мандарину три копійки. І ось вони вже свистять, як солов'ї весною у лісі, турбують міліцію, відривають її від справи. А йому можна? Га? - і тут Коровьєв вказав на бузкового товстуна, від чого у того на обличчі стала вираженою найсильніша тривога, - хто він такий? Га? Звідки він приїхав? Навіщо? Сумували ми, чи що, без нього? Запрошували ми його, чи що? Звісно, - саркастично скрививши рот, на весь голос кричав колишній регент, - він, бачте, у парадному бузковому костюмі, від лососини весь розпух, він весь набитий валютою, а нашому ж, нашому ж?! Гірко мені! Гірко! Гірко! - завив Коровьєв, як шафер на старовинному весіллі.	Павло Йосипович, зазвичай стриманий та спокійний, крикнув на це суворо: — Ти це припини! — і махнув удалечінь вже нетерпляче. Тоді трелі коло дверей прогриміли веселіше. Але Коров'єв, не соромлячись виступу Павла Йосиповича, продовжував. — Звідки? — задаю я всім запитання! Він стомлений голодом і спрагою! Йому жарко. Ну, взяв спробувати горе-мандарин. І всього лише ціна цьому мандарину три копійки. І ось вони вже свистять, як солов'ї весною у лісі, турбують міліцію, відривають її від справи. А йому можна? Га? — і тут Коров'єв вказав на бузкового товстуна, від чого у того на обличчі стала вираженою найсильніша тривога, — хто він такий? Га? Звідки він приїхав? Навіщо? Сумували ми, чи що, без нього? Запрошували ми його, чи що? Звісно, — саркастично скрививши рот, на весь голос кричав колишній регент, — він, бачте, у парадному бузковому костюмі, від лососини весь розпух, він весь набитий валютою, а нашому ж, нашому ж?! Гірко мені! Гірко! Гірко! — завив Коров'єв, як шафер на старовинному весіллі.
0056	О, я трохи виріс після двадцяти років. "Добре в Нью-Йорку, Джиммі?" Так.У мене є посада в одному з міських департаментів. Давай, Боб; ми поїдемо туди, де я знаю, і довго поговоримо про давні часи". Двоє чоловіків рушили на вулицю, тримаючись за руки. Чоловік із Заходу, його самолюбство підсилене успіхом, починало окреслювати історію своєї кар'єри. Другий, із зацікавленням слухав. На розі стояла аптека, блискуча з електричним світлом. Коли вони побачили світло, вони обернулися обличам один до одного. Чоловік із Заходу раптово зупинився і звільнив руку.	О, я трохи виріс після двадцяти років. "Добре в Нью-Йорку, Джиммі?" "Так. У мене є посада в одному з міських департаментів. Давай, Бобе; ми поїдемо туди, де я знаю, і довго говоритимемо про давні часи". Двоє чоловіків рушили на вулицю, тримаючись за руки. Чоловік із Заходу, його самолюбство, підсилене успіхом, починало окреслювати історію своєї кар'єри. Другий із зацікавленням слухав. На розі стояла аптека, блискуча з електричним світлом. Коли вони побачили світло, вони обернулися обличчям один до одного. Чоловік із Заходу раптово зупинився і звільнив руку.
0058	У будні дні я регулярно поєднуюсь з групою інших, незнайомих мені людей. Щоразу ми робимо одну і ту ж річ: не змовляючись, сідаємо в жовтий автобус і їдемо. Зазвичай, в сторону Виставкового центру. І ось, що цікаво: з того боку кожен раз їдуть такі ж групи людей в жовтих автобусах в напрямку, кардинально зворотному нашому. Який у цьому сенс? Чому так відбувається?	У будні дні я регулярно поєднуюсь з групою інших, незнайомих мені людей. Щоразу ми робимо одну і ту ж річ: не змовляючись, сідаємо в жовтий автобус і їдемо. Зазвичай в сторону Виставкового центру. І ось що цікаво: з того боку кожен раз їдуть такі ж групи людей у жовтих автобусах у напрямку, кардинально зворотному до нашого. Який у цьому сенс? Чому так відбувається?
0059	«Ні», - сказав Скрудж.-«Ні. Я лише хотів би сказати кілька слів моєму клерку просто зараз. От і все!» . Молодий Скрудж погасив лампи, коли він висловив це бажання . І Скрудж разом з духом знову стояли пліч-о-пліч просто неба. «У мене залишилося мало часу», -зауважив дух. «Швидше», - звернувся він не до Скруджа чи будь-кого, кого могло сягнути око, але це справило миттєвий ефект. І знову Скрудж побачив себе. Цього разу він виглядав старше - чоловік в розквіті сил.	«Ні, — сказав Скрудж. — Ні. Я лише хотів би сказати кілька слів моєму клерку просто зараз. От і все!». Молодий Скрудж погасив лампи, коли він висловив це бажання. І Скрудж разом із духом знову стояли пліч-о-пліч просто неба. «У мене залишилося мало часу, — зауважив дух. «Швидше», — звернувся він не до Скруджа чи до будь-кого, кого могло сягнути око, але це справило миттєвий ефект. І знову Скрудж побачив себе. Цього разу він виглядав старшим — чоловіком у розквіті сил.
0062	Необхідне житло, для сімейної пари. Треба невелика квартира (можна й однокімнатну квартиру), при собі маємо собаку. Собаку вигулюють і доглядають, проблеми сусідам собака не завдасть. Необхідне нормальне пристойне житло, межах від 5-ти до 7-ми тисяч гривень. Можна й хрущівки, головне щоб житло було пристойне (за ремонт, чи на ремонт платити не будемо). Бажано щоб квартира була недалеко від Боярки, чи Василькова, в межах Фастівського району. Приватні будинки не пропонувати. Житиму з дружиною.Наші контактні телефони: +0ххххххххх (Київстар, мій, Микола) +0ххххххххх (Лайфсел, дружини, Оксана). Звертатись до нас з приводу житла, можна щодня з 6 вечора до 11 вечора.	Необхідне житло, для сімейної пари. Треба невелика квартира (можна й однокімнатна). при собі маємо собаку. Собаку вигулюють і доглядають, проблеми сусідам собака не завдасть. Необхідне нормальне пристойне житло, у межах від 5 до 7/п‘яти до семи тисяч гривень. Можна й хрущівки, головне, щоб житло було пристойне (за ремонт, чи на ремонт платити не будемо). Бажано, щоб квартира була недалеко від Боярки чи Василькова, в межах Фастівського району. Приватні будинки не пропонувати. Житиму з дружиною. Наші контактні телефони: +0ххххххххх (Київстар, мій, Микола) +0ххххххххх (Лайфсел, дружини, Оксана). Звертатись до нас з приводу житла можна щодня від 6 вечора до 11 години вечора.
0064	Привіт! Як тобі, мабуть, відомо, п'ятого жовтня у мене день народження. Я хочу відсвяткувати його у суботу 8 жовтня. Місце - у мене вдома (думаю, ти пам'ятаєш мою адресу, якщо ні - нагадаю), але якщо буде хороша погода, можливо, вийдемо на невеличкий пікнік біля річки. Тому про всяк випадок одягайся зручно. Я запрошую тебе, Івана, Анну, Павла та Ірину. У мене немає побажань щодо подарунка, буду рада будь-якому сюрпризу, як завжди. Будь ласка, дай відповідь якогомога швидше, чи ти плануєш бути і чи підходить тобі субота 8 жовтня. Якщо ця дата зручна не для всіх, я подумаю щодо святкування у неділю.	Привіт! Як тобі, мабуть, відомо, п'ятого жовтня у мене день народження. Я хочу відсвяткувати його у суботу 8 жовтня. Місце — у мене вдома (думаю, ти пам'ятаєш мою адресу, якщо ні — нагадаю), але якщо буде хороша погода, можливо, вийдемо на невеличкий пікнік біля річки. Тому про всяк випадок одягайся зручно. Я запрошую тебе, Івана, Анну, Павла та Ірину. У мене немає побажань щодо подарунка, буду рада будь-якому сюрпризу, як завжди. Будь ласка, дай відповідь якомога швидше, чи ти плануєш бути і чи підходить тобі субота 8 жовтня. Якщо ця дата зручна не для всіх, я подумаю щодо святкування у неділю.
0066	Дурнуватий швейцар, почувши з веранди охання, розбитий посуд та жіночі крики. -Ну і що з тобою зробити за це?- спитав пірат. Шкіра на обличчі швейцара, стала багряною, очі потемніли. Йому примарилось, що чорне волосся, тепер причесане по лінію, було наче в вогні. Зникли пластрон з фраком, і за паском з'явилась ручка пістолета. Швейцар уявив себе повішеним на шибениці. На власні очі, він побачив свій власний язик з рота та неживу голову, що впала на плече, та навіть почув шум вітру за бортом. Коліна швейцара затремтіли. Та тут пірат пожалів його, та пом'якшив свій погляд. -Дивись Ніколас! Це востаннє, нам такі швейцари зовсім не треба. Краще вже церкву сторожи - і проказавши це, командир наказав лаконічно: -Пантелеймона з буфету. Мусора. Протокол. Машину. В психіатрію. - Та додав - Свисти!	Дурнуватий швейцар, почувши з веранди охання, розбитий посуд та жіночі крики. — Ну, і що тобі зробити за це? — спитав пірат. Шкіра на обличчі швейцара стала багряною, очі потемніли. Йому примарилось, що чорне волосся, тепер причесане по лінію, було наче в вогні. Зникли пластрон із фраком, і за паском з'явилась ручка пістолета. Швейцар уявив себе повішеним на шибениці. На власні очі він побачив свій власний язик з рота та неживу голову, що впала на плече, та навіть почув шум вітру за бортом. Коліна швейцара затремтіли. Та тут пірат пожалів його та пом'якшив свій погляд. — Дивись, Ніколасе! Це востаннє, нам такі швейцари зовсім не треба. Краще вже церкву сторожи — і проказавши це, командир наказав лаконічно: — Пантелеймона з буфету. Мусора. Протокол. Машину. В психіатрію. — Та додав: — Свисти!
0067	Старий Бергман був художником,який жив під цокольним поверхом.Йому було шістдесят і він мав бороду як в ангела Михайла Моїсея закручену до низу разом з його тілом. Бергман не мав успіху в мистецтві. Протягом сорока років він маючи все необхідне не зробив нічого. Він завжди мріяв написати шедевер,та ніколи навіть не починав його створювати.Декілька років він не малював нічого,окрім рядків для комерційних написів та реклами,чим він займається і зараз.Він заробляв небагато працюючи моделлю для молодих художників у художній колонії,де не платили б професіоналам.Він пив забагато джину,та все ще розповідав про свій майбутній шедевр. Під кінець від був розлюченим маленьким старим чоловіком,який насміхався над м'якістю кожного,і який вважав себе особливим в очікуванні захищаючи двох молодих художників у студії на горі.	Старий Бергман був художником, який жив під цокольним поверхом. Йому було шістдесят і він мав бороду, як в ангела Михаїла чи Моїсея, закручену донизу разом з його тілом. Бергман не мав успіху в мистецтві. Протягом сорока років він, маючи все необхідне, не зробив нічого. Він завжди мріяв написати шедевер, та ніколи навіть не починав його створювати.Декілька років він не малював нічого, окрім рядків для комерційних написів та реклами, чим він займається і зараз.Він заробляв небагато, працюючи моделлю для молодих художників у художній колонії, де не платили б професіоналам. Він пив забагато джину, та все ще розповідав про свій майбутній шедевр. Під кінець він був розлюченим маленьким старим чоловіком, який насміхався над м'якістю кожного і який вважав себе особливим в очікуванні, захищаючи двох молодих художників у студії на горі.